Сюди – ні ногою: 3 гори у Карпатах, куди туристам суворо заборонено підійматися
Не кожна карпатська вершина відкрита для туристів, навіть якщо вона має неймовірні краєвиди і здається доступною для пішого маршруту. Через повномасштабну війну в Україні перебування у горах, які розташовані у прикордонних зонах, суворо заборонене. Порушникам загрожують адміністративна відповідальність і штраф. Повний текст новини
Багато гір в Українських Карпатах розташовані в прикордонній зоні, а тому доступ до них заборонений з міркувань безпеки. Підкорення однієї з таких вершин може завершитися неприємною зустріччю з прикордонниками. 24 Канал розповість про три гори, сходження на які заборонено для громадян.
На які гори в Карпатах не можна підійматися?
Піп Іван Мармароський
Це одна з наймальовничіших вершин Українських Карпат, яку називають частиною "Гуцульських Альп". Гора заввишки 1936 метрів розташована в Мармароському гірському масиві на Закарпатті, безпосередньо біля кордону з Румунією. Саме близькість до сусідньої держави зробила її недоступною для звичайних туристичних походів.
На відміну від багатьох інших карпатських вершин із пологими схилами, Піп Іван Мармароський має виразний скелястий рельєф, гострі гребені, круті схили та глибокі льодовикові долини. Влітку гірські схили вкриваються різнотрав'ям, а серед каміння можна побачити зарості рододендрона.
З гори Піп Іван Мармароський відкриваються краєвиди на сусідні румунські гори, Чорногірський хребет із Говерлою та Петросом, а також інші вершини Мармаросів. Поруч розташовані мальовничі високогірні полонини Лисича та Струнга, які додають цій місцевості особливого альпійського вигляду.
Традиційно одним із найпопулярніших маршрутів до вершини був підйом із села Ділове Рахівського району. Однак через прикордонний режим вирушати цим маршрутом не можна. Піп Іван Мармароський та прилегла територія перебувають у зоні посиленого прикордонного контролю, а доступ туристів обмежений.
Гора Піп Іван Мармароський / Фото Ігоря Дині
Гора Берлебашка
Берлебашка розташована в Мармароському масиві на Закарпатті, неподалік від українсько-румунського кордону. Її висота становить приблизно 1734 метри. Особливого шарму цій місцевості додають високогірні пасовища, серед яких полонина Берлебашка.
Сама гора має відкриту вершину, з якої можна побачити характерний гірський ландшафт регіону. Особливо ефектно виглядає сусідній Піп Іван Мармароський зі своїми скелястими схилами. Поруч розташований і Петрос Мармароський заввишки близько 1781 метра.
Один із маршрутів до Берлебашки проходив від полонини Лисича. Звідти туристи могли піднятися на вершину приблизно за годину, а потім продовжити мандрівку в напрямку Петроса Мармароського. Однак ці стежки проходять територією, доступ до якої обмежений прикордонним режимом.
Гора Берлебашка / Фото Христини Перегуди
Гора Стіг
Третя локація, яку треба викреслити зі списку туристичних маршрутів, – район гори Стіг. Вершина заввишки приблизно 1653 метри розташована на східній околиці Мармароського гірського масиву, неподалік кордону з Румунією. Важливо не плутати її з однойменною вершиною біля підніжжя високогірного курорту Драгобрат, яка не є забороненою для туристів.
Біля гори Стіг розташовані витоки Білої Тиси – однієї з річок, що формують басейн Тиси. Навколишні гори залишаються значно менш освоєними туристами, ніж популярні маршрути Чорногори чи Свидовця.
Проте головна особливість цієї локації – її розташування поблизу державного кордону. Район гори Стіг та прилеглі території біля витоків Білої Тиси перебувають під посиленим контролем прикордонників. Через це туристичне відвідування тут обмежене, а самостійні сходження без відповідного дозволу можуть призвести до проблем із прикордонниками.
Гора Стіг біля кордону з Румунією / Фото Василя Багира
Усі перераховані локації належать до прикордонної частини Мармаросів, а тому не варто покладатися на старі описи маршрутів чи досвід туристів минулих років: перед будь-якою поїздкою краще уточнювати актуальний режим доступу безпосередньо в Мукачівському прикордонному загоні.